Програма маоніторингу популяцій білого і чорного лелек в Україні

Запрошуємо Вас взяти участь у роботі за нашою програмою. Для виконання роботи достатньо 2-3 разового відвідування місць гніздування лелек. Необхідну інформацію можуть дати не тільки особисті спостереження, а й опитування місцевих жителів. Збір даних можуть проводити як окремі орнітологи чи любителі природи, так і викладачі ВУЗів із студентами та вчителі з юннатами. Оптимальний розмір пробної ділянки - кілька населених пунктів і місцевість між ними. Це може бути й один населений пункт з околицями, якщо в ньому є хоча б кілька лелечих гнізд. Обирати ділянку треба виходячи із своїх можливостей, враховуючи те, що спостереження на одній і тій самій території треба буде проводити щорічно.

За міжнародною методикою парами, що гніздилися, вважаються такі, котрі трималися біля гнізда не менше місяця, незалежно від результату гніздування. Пари чи окремі птахи, що з'являлися біля гнізда впродовж меншого часу, вважаються відвідувачами. Далі необхідно встановити у скількох гніздах, що були заселені в даному році, виросли пташенята (хоча б одне), а в скількох - жодного. Гнізда, результат гніздування в яких залишився невідомим, записуються окремо. Важливо також знати скільки пташенят виросло в кожному з гнізд. Підраховувати кількість пташенят найкраще під час годування їх дорослими птахами, коли всі вони піднімаються на ноги. Оскільки не всі пташенята доживають до вильоту, облік їх краще проводити не раніше першої половини липня.

Можливо за рік вдасться зібрати не всю інформацію, та наукову цінність становлять і неповні дані. Найголовніше знати скільки гнізд було заселено та в скількох з них виросли пташенята і їх кількість. Це допоможе проводити контроль за станом популяції та змінами чисельності лелек.

Заповнені анкети (прикріплена в кінці тексту у вигляді зображення) надсилайте за адресою:
19000, Черкаська обл., м. Канів, Канівський заповідник. Грищенку Віталію Миколайовичу.

ЯК ПРОВОДИТИ СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Білий лелека

Для організації моніторингових спостережень треба перш за все правильно вибрати пробну ділянку. Площа її може бути довільною. Розмір залежить передусім від місцевих умов і можливостей спостерігачів. При організації багаторічного моніторингу не захоплюйтесь надто великою територією, адже справжню наукову цінність мають лише ті спостереження, які проводяться з року в рік на постійній ді¬лянці. Якщо не можна проводити ретельне обстеження всієї ділянки щороку, краще взяти меншу. Але й фрагментарні дані, зібрані лише за окремі роки, також мають значення для науки.
Площа пробної ділянки багато в чому залежить від кількості лелечих гнізд. Як показує досвід, міні-мальним числом заселених гнізд для отримання повноцінних даних є 3-5, оптимальним — від 10 до 30. Пра-цювати на ділянках, де більше 30 гнізд має сенс лише при високій густоті населення лелек. Такі ділянки ви-магають значних затрат часу на обстеження, які «не окупаються» — отримані додаткові дані мало вплива-ють на кінцевий результат. Мета програми моніторингу — не то¬тальний облік лелек, а отримання розрахун-кових цифр по густоті на¬селення й успішності розмноження. Так, на значення середньої кількості пташенят у виводку дуже впливає збільшення кількості підконтрольних гнізд у межах першого десятка, але після 25-30 гнізд цей показник залишається вже практично незмінним. Так само мало смислу проводити спостереження на близько розміщених ділянках, які знаходяться в однакових умовах, напри¬клад, коли вони розташовані у заплаві тієї ж річки та ще й в межах одного району. Показники будуть дуже схожими (це перевірено експе¬ри-ментально). Але якщо дві близько розміщені ділянки знаходяться в різних умовах, на¬прик¬лад, у заплаві річки і серед полів, це вже ціл¬ком нормально.
Резюме сказаному вище: якщо у вас є бажання і можливість при¬ді¬лити значний час проведенню моніто-рингових спостережень за лелеками, краще обрати кілька менших ділянок, а не одну дуже велику (як по пло-щі, так і по кількості гнізд), бажано при цьому, щоб вони були у різних умовах.
Більшість учасників програми моніторингу проводить спостереження на одній пробній ділянці. Кон¬фі-гурацію її в разі потреби можна змі¬¬нювати, але не варто це робити часто. У такому разі втрачається п¬-рівняність даних за різні роки. Багаторічні спостереження на одній і тій же ділянці дають дуже цінний ма-теріал. Перш за все вони відоб¬ра¬жують зміни чисельності лелек. Репрезентативна мережа таких по¬стійних ділянок дасть змогу контролювати цей процес в окремих ре¬гіонах і навіть в цілому по Україні.
Як правило, до пробної ділянки входить кілька населених пунктів і місцевість між ними, але це може бу¬ти і одне село, як¬що в ньому є хоча б кілька лелечих гнізд. Це повинна бути цільна ділянка, площу якої мож¬на визначити, а не, скажімо, кілька сіл у різ¬них кінцях ра¬й¬ону. До пробних ділянок великих розмірів кра¬ще вклю¬чати різні ланд¬шафти, тоді отримані дані будуть більш ре¬пре¬зентативними, тобто крବще відобра¬жу¬ва-ти¬муть реально існуючі у природі закономірності.
Коли ви перший раз присилаєте інформацію з даної пробної ді¬лян¬ки, їй присвоюється назва за одним з най¬більших населених пунктів, який можна легко знайти на карті, та номер. Тризначні номери вико¬рис-товуються для позначення пробних ді¬ля¬нок по білому лелеці, двозначні — по чорному. Площу пробної ді-лян¬ки (вона потрібна для визначення густоти населення лелек) у біль¬шості випадків доводиться визначати координатору програми при допомозі топографічної карти. Мало хто із спостерігачів поки що робить це правильно. Ділянка не може обмежуватись лише територією насел嬬ного пункту, де проводяться спосте¬ре-ження, а повинна включати і навколишню місцевість — поля, ліси, луки і т. п., навіть якщо лелечих гнізд там завідомо не може бути. В іншому разі розрахунок гус¬тоти населення лелек дасть значно завищені показ-ники. Частіше всього межа ділянки проходить по околицях навколишніх населених пунк¬тів (самі вони при цьому до неї не входять). Але при визначенні кон¬турів не можна включати до неї великі необстежені тери-торії, адже бі¬лий лелека може гніздитися і за межами населених пунктів — на стов¬пах вздовж доріг, на лу¬ках і навіть на лісових болотах. У такому разі густота населення також буде визначена не точно.
Найважливіші показники, які визначаються за результатами спосте¬режень, — це густота населення і ус-піш¬ність розмноження. Для цього збирається така інформація.
1) Кількість гніздових пар у даному році. Гніздова пара — це самець і самка, які займають гніздо (за¬се-ле¬ними вважаються гнізда, біля яких птахи провели не менше мі¬сяця, не¬залежно від успіху гнізду¬ван¬ня, при відсутності тривалих спостережень за гніздами заселеними мо欬на рахувати ті з них, де вже про¬во¬диться насиджування кладки). Птахів, які трималися біля гнізда протягом короткого часу, або з’яв¬ля¬¬лися там нере-гу¬лярно, відносять до відвідувачів. Важливо пам’¬я¬та¬ти, що рахуються саме пари, а не гнізда. Якщо одна й та ж пара, втрବтив¬ши гніздо (наприклад, скинуте під час бурі), при¬ступає до гнізду¬ван¬ня вдруге, а то й втретє, це буде все ж таки одна па¬ра, а не 2 чи 3 гніз¬да. Такі випадки бажано відмічати в примітках.
2) Кількість гніздових пар з успішним та неуспішним гнізду¬ван¬ням (не¬ус¬піш¬ним гніздування є в тому разі, коли лелечата у даної пари не дожили до вильоту, тобто кладка чи виводок повністю загинули).
3) Кількість пташенят, що виросли у кожної з успішних пар.
Для збору названої вище інформації оптимальним варіантом є дво- а ще краще трикратна перевірка гні-зд. Перший раз їх від¬ві¬ду¬ють у кінці квітня — першій половині травня, коли лелеки вже починають на¬сид¬жу-вати кладку. У цей час визначається загальна кількість заселе¬них гнізд. Це бажано робити своєчасно, тому що при більш піз¬ньому контролі можуть не враховуватись пари, які з якихось причин втратили кладку і за¬ли-шили гнізда. «Курчат по осені рахують», так сବмо ле¬ле¬чат рахують перед вильотом. Робити це краще не раніше пер¬шої половини липня, тому що частина пташенят ще може загинути і зібрані дані будуть не точ-ними. Бажаний при можливості також про¬міжний контроль у кінці травня — першій половині червня. Справа в тому, що не всі гніз¬да, які були пустими при першому обстеженні, та¬кими й залишать¬ся. Частина з них мо-же займатися із значним запіз¬ненням. Деякі лелеки повертаються додому з місць зимівлі аж у дру¬гій половині травня, пізніше починають гніздитися і молоді птахи. Крім того, лелеки, які втратили з якихось причин клад-ку, як правило, приступають до пов¬торного гніздування, причому можуть займати нові гнізда і на від¬далі багатьох кілометрів. Гніздування у частини з таких «пізніх поселенців» також може бути не¬ус¬пішним. Якщо обмежитись лише обстеженням на початку і в кінці періоду розмноження, ви можете вважати пустими деякі з гнізд, які насправді були заселеними.
Але цілком придатні дані можна зібрати навіть при допомозі одноразового обстеження пробної ділянки. Білий лелека — зручний об’єкт для моніторингових досліджень. Він гніздиться в населених пунктах, це доб-ре помітний і відомий всім птах, тому у багатьох випадках по¬тріб¬¬ну інформацію (наприклад, чи було засе-лене цього року гніздо, яке ви знайшли в липні вже пустим) можна вияснити у місцевих жи¬телів.
Важливий етап — підрахунок кількості пташенят. Не треба цього робити, поки вони ще зовсім молоді. По-перше, як уже говорилося, час¬¬тина з них ще може загинути, і показники успішності розмноження ви¬йдуть завищеними. По-друге, малих лелечат точно порахувати знач¬но важче. Деякі з них можуть сидіти на дні гнізда і залишатися не по¬міченими. Дорослих пташенят видно значно краще. Якщо не вдається точно розди-витися, скільки лелечат у гнізді, краще всього дочекатися прильоту дорослих птахів. У цей час всі пта-шенята піднімаються на ноги і кидаються випрохувати їжу. Відрізнити малят від дорослих ле¬лек досить лег-ко. Найголовніша ознака — у пташенят темно-бурий дзьоб, а у батьків він червонуватий. Крім того, опе-рення пташенят сві¬же, м’яке і чисте, а не брудне і потріпане, як у дорослих. Випрохуючи їжу, лелечата приймають характерну позу: вони нахиляють голову, роз¬водять у боки і опускають крила. У цей час можна почути їх тихе попискування. Взагалі підрахунок пташенят не можна робити по¬спіш¬но, тому що можна лег-ко припуститися помилок. З одного боку — не помітити тих, що сидять на дні гнізда, з іншого — по¬рахувати за ма¬лят дорослих птахів. Дорослі оперені пташенята за розмірами вже праꬬ¬тично не відрізняються від своїх батьків.
Якщо ви навідались до гнізда занадто пізно, і лелечата вже ви¬ле¬ті¬ли, ще не все втрачено. Деякий час вони ще повертаються до бать¬ків¬ської оселі на ночівлю. Вечором їх неважко порахувати. Перші день-два після вильоту виводок вза¬галі три¬мається гуртом поблизу гнізда, час від часу навідуючись до нього. Ну й звичай-но ж скільки було в гнізді пташенят можна встановити шля¬хом опитування місцевих жите¬лів. Але при цьому майте на увазі, що люди можуть звикати ба¬чи¬ти певну кількість птахів у гнізді і «автоматично» переносити цю циф¬¬ру на інші роки, тому не можна всерйоз сприй¬мати запевнення ти¬пу «у гніз¬ді кожного року буває троє (або четверо) пташенят». Накладують свій відбиток і повір’я, пов’язані з білим лелекою. Так, наприклад, у деяких міс¬цевостях вважається, що ці птахи виводять тільки парну кіль¬кість пташенят, а непарних викида-ють з гнізда.
Одне з найголовніших завдань програми моніторингу — контроль за змінами чисельності білого лелеки в окремих регіонах і по Україні в цілому. У зв’язку з цим бажано коментувати зміни кількості гнізд на вашій ділянці — появу нових чи зникнення старих.

Чорний лелека

Проведення спостережень за чорним лелекою має свою специфіку. Робити це набагато складніше. Чор-ний лелека — рідкісний і обережний птах, який гніздиться, як правило, в глухих лісах подалі від людського житла. Він занесений до Червоної книги України. Проте чисельність цього птаха останнім часом зростає, і він став з’яв¬ля¬тися навіть у місцях, де його ніколи не бачили.
Для чорного лелеки важко виявити всі гнізда навіть на не¬великій те¬риторії, тому ми враховуємо і мож¬ливі місця гніздування. Це ті ді¬лян¬ки, де пари птахів постійно спостерігаються з року в рік, але гнізд не знайдено. У чорного лелеки, як і в білого, частина птахів не роз¬мно¬жується і веде бродячий спосіб життя. Таких «бро-дяг» не треба плу¬тати з гніздовими парами. Їх можна відрізнити за поведінкою. Пта¬хи, що не розмножують-ся, не прив’язані до якогось конкретного міс¬ця, можуть переміщуватись у широких межах і навіть на деякий час зникати. Постійні ж польоти лелек з різних боків у певну ділянку лі¬су можуть свідчити, що десь там зна-ходиться гніздо.
При спостереженнях за чорним лелекою важливо не забувати, що він частіше, ніж білий, міняє гнізда (при цьому може залишатися на тій же гніздовій ділянці). Тому, якщо ви знаєте якесь гніздо, обов’яз¬ково треба перевірити, чи воно заселене і в цьому році, а не запи¬су¬вати його в анкету «по аналогії» з попередніми рока-ми. Перевірку за¬с嬬леності гнізд треба проводити обережно, щоб не турбувати птахів. Чор¬¬ні лелеки можуть кинути гніздо на початкових стадіях розмно¬жен¬ня. Облік пташенят проводять також у липні. У цей час їх добре вид¬но навіть без бінокля.
Для оперативного видання бюлетня з результатами спо¬стережень про¬симо надсилати заповнені анкети восени поточного року.

В.М. Грищенко, координатор програми моніторингу

1.