Висока Піч - Грем'яче

Вчора, 18.07.2015 року, провів кілька годин під с. Грем'яче, що не далеко від Високої Печі Житомирської області в сподіванні засікти змієїда "зі шнурком"* та нарешті здобути відповідь на питання - куди він носить оті шнурки! Проте, все виявилося не так просто, як хотілося. І це вже друге спостереження, що аж ніяк не наближує мене до поставленої мети, хоча...

Власне змієїда чекати довелося не довго. Першого полюючого я побачив десь о 10:40-11:00, при тому, що на місці спостережень я з'явився вже після десятої. Проте, справа закінчилася лише полюванням. Не знайшовши нічого їстівного поруч зі мною, птах відкочував подалі і зник з мого поля зору.

Наступного разу змієїда з'явилися вже ближче до другої години дня. Причому одразу двоє. Вилетіли з лісу один за одним, покружляли трохи, періодично висуваючи донизу лапи і зникли приблизно в тому ж напрямку, не сильно переймаючись полюванням. Одразу за ними пролетів ще один але вже трохи в іншому напрямку. Нажаль, я не встиг помітити, чи було у нього щось в дзьобі. Але напрямок, на всяк випадок, запам'ятав. Поки я обмірковквав побачене і ділився враженнями з Констянтином Письменним наді мною з'явився ще один птах. Я встиг зробити кілька фото дуже далекого птаха, поки він остаточно злився з яскраво блакитним небом і так і лишився загубленим.

Стояти далі було трохи важко і сумно, особливо після безсонної ночі на обсерваторії, і я вирішив вирушити в одному із відмічених мною напрямків у сподівання знайти в лісі ознаки перебування птахів, що мене цікавили. Але і в цей раз невдача спіткала мене. В решті решт, заряджений новими незрозумілими даними і в кінець вимотаний і напівсоний я залишив ці місця для нових, сподіваюсь, більш цікавих і результативних досліджень. Можливо, вже на нових точках спостережень.

P.S.: Під час моніторингу за змієїдами зустрів: одну чаплю сіру, що пролетіла над полем, де я стояв, регулярно пролітали припутні, сільські ластівки, польові жайворонки, на полі трималися лучні трав'янки та тернові сорокопуди, періодично в небі з'являлися чорні та білі лелеки, канюки та малі підорлики, на деревах біля узбіччя було чутно зеленяків та щигликів, ще один неопізнаний птах коричнуватого забарвлення пролетів низько над землею та пірнув у кущі-дерева, в лісі зміг відмітити зябликів, синиць великих з виводками та великого строкатого дятла, осоїда, що сперечався з меншим хижаком та, мабуть, і все. Принаймні наразі я нікого більше на пригадаю, окрім круків, що періодично подавали голоса, поки я блукав недозарісшими на вигорівшими вирубками лісу.