Частина третя. В краю поліських боліт. 18-21 квітня 2017 року

Далі їдемо в гості до Михайла Франчука в Рівненський природний заповідник. Основна моя мета - бородата сова. Зустрічаємося з Михайлом у дворі дирекції заповідника в м.Сарни і далі шлях наш лежить в Полісся, де наші герої Михайло та Олександр Добринський будуть проводити наукові дослідження - перевіряти кладки бородатої сови. А поки є час можна фотографувати птахів, що живуть на подвір’ї дирекції заповідника, де найцікавіше для мене це колонія сірої чаплі! Гнізда розташовані на височенних дубах, але спостерігати чапель дуже цікаво. Вже далі ми на Поліссі. І ось перше гніздо сови. На підході до нього Михайло знаходить самця - швидко його фотографуємо і він відлітає - скромний попався). Хлопці займаються своєю роботою, а ми спостерігаємо. Ось сова злітає з гнізда і дає шанс зняти кілька кадрів - вона спочатку сердиться і цокає дзьобом, потім заспокоюється. Відразу після обміру Олександр спускається вниз і ми відходимо, щоб самка повернулася в гніздо - все нормально, вона сіла знову на яйця! За цей день обміряли дві кладки і побачили 4 сови - другий самець виявився фотомоделлю і терпляче зносив наше ходіння навколо. Бонусом для мене стала слуква, випадково знайшлася поруч з гніздом бородатої. Вночі ми знову їдемо в ліс - шукати волохатого сича, але він вирішив нас проігнорувати))). Ну нічого - треба ж і в наступному році когось шукати))). Повертаємося і одразу спати, так як підйом ранній і до світанку треба встигнути на болото - а раптом побачимо журавлів? Так що сонце зустрічаю в схованці на болоті - температура близько нуля – на воді тоненька крига. Поліське торф’яне болото - вода до колін (добре що є рибальські чоботи), стояти можна в воді, а можна іноді вилізти на дві соснових колоди, але тоді треба пригинатися щоб сховатися за гілками схованки))) - романтика! В руках фотоапарат. Але ось десь зовсім поруч сурмлять журавлі! Небо рожевіє. Чудовий ранок! Журавлі прилетіли, і я їх бачу вдалині на болоті - вони неквапливо бредуть і годуються, а прямо переді мною випливають із заростей пара малих чирянок - вони змерзли і хоч бояться мене, вилазять погрітися на сонечку на горбок. Хоч журавлі і далеко, а все ж ранок пройшов не дарма). Їдемо подивитися ще кілька гнізд сови, але вже без обмірів. Ще одне завдання - перевірити гніздо змієїда. На жаль торішнє гніздо розвалилося, але - змієїд є! Ранок слідуючого дня знову починається рано-рано - в цей раз «сиджу на тетерука» - знову в схованці - в цій комфорт! На дно кинуто кілька дощок і можна не стояти у воді, ура! Включаю запис - звук токування - тетерук прілетів! Але сів так, що мені його майже не видно - зате я чую його голос))). Через 15 хв. він злітає на землю і я його вже не бачу зовсім - можна йти. Часу як завжди мало - пора знову в дорогу! Шлях через Луцьк в Карпати. Але на зворотній дорозі ми ще заїдемо в Рівненську область для зйомки червонодзьобої черні.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

15.

16.