Коло по Житомирщині

Приїзд друзів, що цікавляться птахами, завжди є приводом втекти з дому в якісь цікаві мандри, або поєднати візит до родичів із не менш цікавими мандрами.

Цього разом в гості до мене і України завітав Санжар! Кілька днів по мірі можливості ми досліджували околиці Києва, а сьогодні, опинившись у моїх батьків в Житомирі, з самого ранку зробили невеличке коло поблизу цього файного міста. Всього подорож тривала близько 8 годин. За цей час побували у полях, лісах та біля рік-озер.

Спочатку поїхали у бік Бердичева, періодично заїжджаючи ліворуч і перевіряючи ставки. Ставки, нажаль, нічим не порадували. Далі звернули праворуч на Агатівку. Я гадав, що за дуже швидко ми дістанемося головної нашої цілі - заплав Гнилоп'ять, але не тут то було... По дорозі то тут то там доводлося зупнятися із-за різної дрібної. Спочатку були горихвістки чорні, зяблика, птім з калюжі злетіла горихвістка звичайна. Пішов її шукати, а там вівчарики, гаїчки, синички, повзики, дятли. Над полями ширяли ластівки та шпаки. Проїжджали місце за місцем, аж поки не наткнулися на диво-кущ. Горобці хатні, сниці блактні, вівчарики-ковалики, вівчарики весняні, сіра мухоловка та кропив'янка чорноголова. Але ж вівчариків там було, просто не міряно... Пору на яблуні був дятел малий. Над полем пролетів боривітер звичайний... Трохи постояли, поки не закінчилося місце на карточці, і поїхали далі.

Під'їжджаючи до головного місця подій на воді періодично з'їжджали то там то тут до річки. Бачили пірникоз великих, мартинів звичайних та одного рибалочку. По дорозі зупинилися біля місця, де я колись сфотографував шуліку чорного. Поки я про нього розказував - він прилетів, що правда трохи далі, ніж попередній раз. Там же на дереві сиділи щиглики. Наступний з'їзд в бік приніс нам три види ластівок та канюків.

Коли ми врешті решт дісталися до місця призначення - був трохи розчарований, птахів було дуже мало. Пірникози великі, мартини звичайні та жовтоногі. Проте трохи встороні розгледіли якихось качок. Підійшли. Виявилося, щ там були свищі та широконіска - як на мене, файна зустріч. Почали вертатися - побачили крука, що ганяв яструба малого. Майже дійшли до машини, та наткнулися на чергові чудо-дерева, де знову були толпи вівчариків, синичок, мухоловки сірі та мала, дятел звичайний. Трохи поседіли і поїхали далі, ледве піднявшись під гору. Особливо цікаво було стартувати на нейтральці під гору...

День вже планував закінчуватися, а ми ще не бачили малого підорлика та змієїда. Помчали до них, минуючі інші цікаві місця. Приїхали у точку під Високою Піччю. Стоїмо. Птахів нема. Вирішили сходити в ліс. Там знову сірі мухоловки та ще щось... Багато не побачили, проте я назбирав трохи грибів. Санжар теж кілька знайшов! По дорозі до машини помилувалися круками і рванули додому - час піджимав, а ще попереду була процедура приготування смачнющої казахської їжі! Та не тут то було. На під'їзді до лісу я помітив підорлика. Зупиниися, подивилися. Пролетів майже над нами. Я вже хотів їхати, проте Санжар продовжував за ним стежити і помітив ще одного хижака - змієїда, проте той дуже швидко вшився... Провели його поглядом та поїхали додому.

По дорозі розмірковував, яким берегом Тетерева краще їхати - мальовничим через Тригір'я, чи швидким - по трасі. Вирішив по трасі, бо поспішали. Вибачвся перед Санжаром, за відсутність гарних краєвидів попереду і ми поперли. Не встигли ми від'їхати від Високої Печі, як перед нами щось знову зависло. Це щось було знову зміїдом. Так близько полюючого змієїда я ще не бачив. Зробивши кілька фото та відео (Змієїд Високопічський) Рушили далі. По дорозі зупинилися іще тільки раз. Побачили пересохший Тетерів і вирішили перевірити на наявність куликів. Проте останніх не було. Були лише чепури білі на дереві та чапля сіра.

На цьому пташині подорожі у нас сьогодні закінчилися, а я побіг ласувати беш... :-)

1.