14.09.2018. День перший. Заздалегідь попередивши начальника відділу рекреації та екології парку Ірину Бурлаченко, про наш приїзд, отримали детальну карту проїзду до «кордону» парку і багато їншої корисної інформації. Як раз 15-го вересня закінчувалась орнітологічна конференція, учасники мали приїхати для спостережень за птахами, тож ми вирішили провести цей день в Приморському біля Вилкове.

В Приморському, проїхавши всі бази відпочинку в напрямку дельти Дунаю, знайшли непогане місце на березі моря. Одразу познайомилися з прикордонником, який запитав мету візиту, чи не збираємось ставити сіті, полювати. Дізнавшись, що ми "за пташками", порадив декулька місцб поблизу та побажав гарного відпочинку. Сезон закінчився і на 3 км. були тільки ми та прикордонники. По берегу походжало близько 50-ти мартинів звичайних та декілька мартинів жовтоногих, рибалили крячки рябодзьобі. Пізніше помітив гагару чорношию, що плавала близько до берега. Цей вид вперше побачив в цьому році і тільки здалеку, тому знімків зробив чимало. Гагара вирішила зробити подарунок і вийшла на берег в 50 метрах, щоб висушити пір’я. Дуже граційні в воді, на березі виявилась незграбною, пересувається переважно ковзаючи по піску, відштовхуючись лапами. Вдалося підійти на 20 метрів та зняти з близька. Серед інших видів, що були поблизу – пірникози велика та чорношия, переважно тримаються поодаль від берегу.
Найцікавішим місцем спостереженні мав бути кінець пляжу, що закінчується декількома затоками, береги яких поросли очеретом та іншою рослинністю. Пройшов половину шляху і почався дощ, довелося вертатися назад. Тільки вранці вдалося повторити спробу і дістатися до затоки. Нажаль не було можливості облаштувати сховок, тож багато пташок полетіли і близько вже не поверталися. Асортимент мартинів та крячків значно розширився. Вдавлені було видно рожевих пеліканів та пару косарів. Менш полохливими виявилися чепури малі та великі. Взагалі чепура мала була моїм лайфером в цю поїздку, вперше помітив одну на озері Солоному, але в подальшому вони зустрічалися дуже часто, і зграями. Поки роздивлявся чепур, помітив що качки починають здійматися з води, а потім і причину: молодого орлана-білохвоста! Пролетівши над затокою він опустився в глибині трави.

15.09.2018 вирушили в напрямку Тузловських лиманів. Дорогою часто зустрічали одудів, кібчиків, боривітрів. Вони є майже у всіх лісополосах вздовж доріг. На прибраних полях – фазани та граки. Їхали по дамбі Сасику, там побачили молодих галагазів, наявність мисливців відвернула від бажання пройтися дамбою. Багато зупинок, короткий візит у Вилкове, як результат на «кордоні» НПП були у другій половині дня.
Дуже привітно нас зустріли співробітники на кордоні. Розказали, де знаходяться сховки, як куди краще дістатися, запропонували каву/чай. Залишив заряджатися запасний акумулятор камери, відправилися до сховку, що знаходиться на березі лиману Шагани. Навпроти сховку побачили велику зграю малих та великих чепур (біля 100). Трохи далі плавали 10 пеліканів, причому зазвичай зустрічалися рожеві, але тут були кучеряві! Качки трималися метрів за 100 від берегу. Проїхали далі, до берега моря, де хотіли зупинитися, але комашня забивала дихання. Повернулися до сховку, біля якого і заночували.

16.09.2018 Вранці почали злітатися птахи: великі баклани, чепури, кілька коловодників болотяних, баранці звичайні, багато крижнів. Сховок просторий, спостерігати та фотографувати було дуже зручно. Великим сюрпризом була зграя з 30-ти косарів, вони полетіли до моря. Після 8-й години вирушили до другого сховку. Він знаходиться на березі Малого Сасику, навпроти нещодавно збудованого місця для гніздування пеліканів. Сховок теж було побудовано нещодавно, навкруги нього викошена трава і підійти непоміченим не вдасться. Сполохані птахи почали повертатися за пів години. Наступного року користуватися ним стане набагато зручніше, адже підхід сховано у високій рослинності. Рівень води навкруги дуже низький, тож різноманітні коловодники походжають близько в пошуках поживи. На озері були зграї широконісок, свищів. Сполохані пелікани не повернулися близько до сховку, а приїдалися до більшої зграї в далечі. Впритул підходили баранці звичайні, чорні коловодники та болотяні. Залюбки провів би там весь день, проте треба було повертатися до Києва.

Восени обовязково повторю таку поїздку, але не на 3 дні – часу треба більше, мінімум тиждень, щоб встигнути спокійно поспостерігати.

Під час підготовки до цієї поїздки дуже допомогла інформація отримана від Максима Яковлєва, Ірини Бурлаченко, Золотова Олексія, Наталії Колісниченко, за що їм щира подяка!
Також хочу подякувати співробітникам парку, що є таке місце, де багато зроблено для бажаючих спостерігати за птахами!

1. Little Egret