У пошуках глушця.

Ще на початку мого зацікавлення птахами, з'явилась ідея знайти і хоча б побачити глушця в наших краях. В описах та інформації в інтернеті птахи теоретично були поряд, по словам місцевих мисливців та лісівників птахи теж не вважались чимось нереальним. До того ж описи різновидів птахів в деяких заказниках поблизу давали надію що зустріч реальна.
Вперше в 2018 на півночі району, в заболочених лісах пошуки не дали ніякого результату, хоч місцеві дали знати що глушці тут бувають. Вже взимку того ж року відвідали ще одне можливе місце, але і там тиша.
Я все розпитував людей, шукав контакти, усі як один говорили що глухарі є, але знайти і "вполювати" птаха не просто.
За останньою інформацією, мав масив лісу близько 30 км.кв, і десь там, один раз, чоловік бачив птаха минулого року. Перший похід протяжністю близяка 20 км, не дав результату, хоча в лісі споспостерігали орябків і трипалого дятла. Вдруге, охопивши іншу ділянку, глухарів і близько не було, знову лише пара орябків.
Остання вилазка вже на початку порадувала невідомими до цього звуками, включивши запис глушця, деякі моменти дійсно співпадали і птах невиразно відповідав, але наближаючись почули лише хлопки крил і щось сіре зникло в соснині.
Рухались далі, розвідуючі нові частини лісу та боліт, надія та цікавість переросла в просту прогулянку, навіть телеобєктив поміняв на широкий. Сонце вже опускалось, напрямок був додому. Але раптом на краю старої вирубки, галасливо нас зустіло дуже багато синиць, атмосфера якось сама напружилась. Зробиши ще пару кроків, я почув хлопки крил, і ще встиг розгледіти великий чорний силует птаха, який піднявся від поваленої берези і полетів в густий ліс. Це вже була удача, емоції переповнювали,хоч була думка "а може тетерук..". Я змінив оптику на Таир, і помалу ми підходили до того самого місця, але і там, і в напрямку руху птаха було пусто. Ми тільки но почали йти далі по дорозі, як вже зліва від нас, в протилежному напрямку пролітало щось велике і сіре, на автоматі майже не дивлячись проводкою я зробив три кадри, птах зник десь у верхах сосен і вже не з'являвся. Роздивляючись що вийшло одразу і не зрозумів, що в кадрі все ж є щось живе, і як виявилось що це той самий глушець - самка, якого ми так хотіли знайти, хоч на фото вона і без голови. Емоції булі змішані, ніби й радісно і результативно, але якість і
момент в кадрі трохи засмутили, але все ж присмак маленької перемоги зявився.
Є надія повернутись в ці ліси знову, і ще раз спробувати, знаючи що ці лісові велетні там дійсно є..

Іван Лавренчук / Аня Маланич
Житомирщина, Новоград-Волинський район

1.

2.

3.

4.